КАТАВА́СІЯ, ї, ж.
1. Виконання церковних пісень двома хорами.
2. розм. Розгардіяш, гармидер, метушня. Така паморочна катавасія тривала з тиждень (Мик., II, 1957, 374); Данько.. теж не забарився ув’язатися в загальну катавасію (Гончар, Таврія, 1952, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 116.