КА́ТІВ, това, тове.
1. Прикм. до кат 1. Він гукнув: «Смерть німецьким загарбникам!» і скочив до безодні, не чекаючи доторку катової руки (Ю. Янов., Мир, 1956, 164).
2. лайл. Уживається в знач. бісів, чортів. — Надозолила мені катова дзундзуриха (Вовчок, VI, 1956, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 119.