КАФЕШАНТА́ННИЙ, а, е. Прикм. до кафешанта́н. Бараболя побачив усе життя честолюбця: від його мрій про гетьманство до слави кафешантанної зірки (Стельмах, II, 1962, 358); // Характерний для кафешантану; непристойний. Казав мені Руденко, ніби він напевне знає, що Горева.. збирає трупу скоріш кафешантанну, ніж серйозну драматичну (Л. Укр., V, 1956, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 122.