КАШТА́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до кашта́н. По довгих липових та каштанових алеях вештались або бігали бігцем молоді послушники (Н.-Лев., IV, 1956, 288); Воно [повітря ] пахне ядерними жолудями й каштановим листям (Донч., II, 1956, 75).
2. Який має колір каштана; брунатний. Міцкевич каштанове пасмо волосся Рукою недбало відкинув з чола (Бажан, Роки, 1957, 277); Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 56).
∆ Кашта́нові грунти́ — грунти з брунатним забарвленням поверхневого шару, що утворилися під впливом рослинності сухих степів. Темно-каштанові й каштанові грунти містять менше гумусу (1,5-2,5%) і азоту, ніж південні чорноземи (Техн. культ., 1956, 236); На Україні солонці найбільш поширені на узбережжі Азовського моря й Сиваша в зоні каштанових і бурих грунтів (Наука.., 11, 1956, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 126.