КВАЛІФІКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. кваліфікува́ти. Кваліфікація праці
2. Ступінь придатності, підготовленості до якого-небудь виду праці. Член партії повинен:.. підтримувати і поширювати передовий досвід, оволодівати технікою, вдосконалювати свою кваліфікацію (Статут КПРС, 1961, 4); Він, зварник найвищої кваліфікації, заробляв багато (Собко, Матв. затока, 1962, 193).
3. Фах, професія, спеціальність. — Ти з роду русин, був на польських барикадах, кваліфікації не маєш (Фр., VI, 1951, 357); Людина попала на належну кваліфікацію (Еллан, II, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 128.