КВАПНИ́Й, а́, е́.
1. розм. Те саме, що квапли́вий 1, 2; поспішний, хапливий.
2. діал. Спокусливий. Гроші квапні! що кожне на їх квапиться (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 129.