КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Наймати кватиру (у 1 знач.), жити, мешкати на кватирі. Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (Свидн., Люборацькі, 1955, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 132.