КВА́ЧИК, а, ч. Зменш. до квач 1. Цей, ні слова не сказавши, махнув у столярню і вніс.. сирвасер у пляшечці з квачиком (Свидн., Люборацькі, 1955, 152); Нарізали смужок паперу, щоб склеїти всю конструкцію, скрутили квачика мазати смужки клеєм (Собко, Біле полум’я, 1952, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 132.