КВИТА́НЦІЯ, ї, ж. Офіційна розписка встановленої форми про прийняття грошей, документів, цінностей і т. ін. Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Л. Укр., V, 1956, 209); Дівчата ночами стерегли буряки в полі, самі супроводжували машини до заводу, при них важили й записували в квитанцію (Кучер, Трудна любов, 1960, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 133.