КВІ́ТОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кві́тка. Блакитні квітоньки, дзвіночки, Се ти і я! Кому се ти плетеш віночки, Красо моя? (Л. Укр., І, 1951, 147); * Образно. Діти наші, квітоньки, Хлопчики і дівоньки! (Гл., Вибр., 1951, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 136.