КВІТІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. кві́тнути 1; цвітіння. Скільки принадних чар розкривається перед.. очима! Ласкава блакить неба і ніжний промінь сонця.., квітіння рослин і тихий шепіт дерев — все милує слух, голубить зір (Коцюба, Нові береги, 1959, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 135.