КЕ́ЛИШО́К, ке́лишка́, рідше КЕ́ЛЕШО́К, ке́лешка́, ч. Зменш. до ке́лих, ке́лех. Він підніс свій келишок, а за ним зробили це всі (Фр., VI, 1951, 211); Вона налила в маленькі гранчасті келишки вина (Мик., II, 1957, 291); Друг дає допити другу Останню краплю в келешку (Мал., Чотири літа, 1946, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 139.