КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ке́лія. Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках (Руд., Остання шабля, 1959, 249); Келійні стіни; // Власт. келії. Келійна тиша.
2. перен. Прихований від людей; таємний, потаємний. Життя давно засудило практику келійних, відірваних від основних проблем життя засідань і обговорень (Літ. газ., 3.II 1955, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 139.