КЕРН, а, ч.
1. гірн. Круглий стовпчик гірської породи, який одержують під час колонкового буріння свердловин. Мили у воді круглі стовпчики породи — керни, розкладали їх на траві, розглядали під бінокуляром, вивчали тріщини (Наука.., 7, 1967, 10); Вони [геологи] вивчали й детально описували взяті на підвладних їм вишках керни — проби порід і надсилали їх для хімічного аналізу до лабораторії (Дмит., Розлука, 1957,191).
2. техн. Крапка, зроблена кернером на деталі під час розмічування її.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 143.