КЕТЯЖО́К, рідко КИТЯЖО́К, жка́, ч. Зменш. до ке́тяг. Повернувся [дядько Костя] назад бадьорий, як і вранці, посвіжілий навіть, з кетяжком калини в одній і альбомом для малювання в другій руці (Коз., Сальвія, 1959, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 145.