КИЛА́, и́, ж.
1. розм., рідко. Те саме, що гри́жа1. — Ах, бідний,— хтось тихо простогнав у кутку.— То він же [Гопкало], мабуть, з килою (Руд., Остання шабля, 1959, 209).
2. Хвороба деяких рослин, що характеризується появою наростів на їх корінні. Кила капусти. Належить до найбільш шкідливих захворювань хрестоцвітих, особливо капусти (Захист рослин.., 1952, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 149.