КИЛИМА́Р, я́, ч. Майстер, що виробляє килими. Килимарі Полтавщини зберегли народні способи фарбування тканини рослинними барвниками, які не бояться світла й не линяють при пранні (Нар. тв. та етн., 1, 1959, 106); Найбільшу славу здобули їй [Гуцульщині] килимарі. Особливо косівські (Рад. Укр., 11.II 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 149.