КИЛИМКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до килимо́к; // Оббитий або покритий килимком. Послові були подані килимкові сани із царської стайні (Папч, Гомон. Україна, 1954, 459); // Схожий на килимок (про тканину або виріб із неї). Устя принесла маленький.. саквояжик, обшитий килимковою квітчастою матерією (Н.-Лев., IV, 1956, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 149.