КИ́ЛИМ-САМОЛІ́Т (~а-~льо́та), ч., фольк. Чарівний килим, що сам може літати, переносячи персонажів казки в будь-яке місце. — Найчастіше, пам’ятаю, любила я слухати про килим-самоліт (Донч., VI, 1957, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 149.