КИНДЖА́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до кинджа́л. Кинджальне лезо; // Зробл. кинджалом. Кинджальна рана.
∆ Кинджа́льний вого́нь, військ. — вогонь із кулеметів, гармат і т. ін., раптово відкритий з близької відстані в одному напрямі. Строчив по німцях з вікна станковий кулемет. Бив прицільним кинджальним вогнем (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 150.