КИП’ЯЧЕ́НИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кип’яти́ти; // у знач. прикм. З три-чотириденного віку поросятам дають кип’ячену воду, охолоджену до кімнатної температури (Колг. Укр., 1, 1957, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 152.