КИСЛЯ́ТИНА, и, ж., розм. Що-небудь дуже кисле (у 1, 2 знач.). [Таратута:] Ех, жаль, на коньяк не вистачило монети. Доведеться цю кислятину пити (Коч., П’єси, 1951, 295).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 154.