КИТ1, а́, ч.
1. Найбільший морський ссавець, схожий на рибу. — А чого ж старі люди кажуть, що за морем уже землі немає, а тільки три кити… на них і земля держиться… (Мирний, І, 1949, 171); Кити — найбільші тварини з ссавців.. Синій кит досягає 80 м і важить до 150 т (Зоол., 1957, 158).
2. перен., розм. Про особу, що відіграє дуже важливу роль у якій-небудь галузі, сфері діяльності.
КИТ2, у, ч., розм. Спеціально виготовлена речовина для замазування щілин, тріщин; замазка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 155.