КИТА́ЙКА1, и, ж. Первісно — густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина, яку виробляли в Росії. Йому Дидона підослала.. Штани і пару чобіток, Сорочку і каптан з китайки (Котл., І, 1952, 74); Високії ті могили, Де лягло спочити Козацькеє біле тіло, В китайку повите (Шевч., І, 1963, 65); До столу, вкритого китайкою, вийшов оторопілий староста (Кач., II, 1958, 221).
КИТА́ЙКА2, и, ж.
1. Морозостійкий сорт яблуні з невеликими плодами.
2. збірн. Дрібні плоди цієї яблуні. Варення з китайки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 155.