КИТА́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до кита́йці й Китай. Китайські купці вивозили срібло й тканини (Видатні вітч. географи.., 1954, 11); Китайська мова.
2. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом китайської троянди (Н.-Лев., І, 1956, 132); Лукія на мить кидає роботу й милується півтораметровим віялоподібним листям китайської пальми (Донч., III, 1956, 43); Китайська айстра; Китайський горіх; Китайський чай.
◊ Кита́йська гра́мота — про щось недоступне для розуміння; Кита́йський мур; Кита́йська стіна́ — про повну ізольованість від кого-, чого-небудь. Любовній історії свого героя Левка Горового А. Мороз також приділяє не більше уваги, ніж інші письменники. Тільки любов у нього не відгороджена китайським муром від громадської діяльності героя (Вітч., 4, 1961, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 155.