КИТАЙЧА́, а́ти, с. Дитина-китаєць. — Будуть у нас сини,— щебетала вона ночами над вухо Багірову,— будуть такі гарненькі, чорняві, косоокі китайчата (Гончар, III, 1959, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 155.