КИ́ЧКА, и, ж.
1. Повстяна прокладка під хомутом; підхомутник. Лимар кичку зашиває (Шевч., II, 1953, 140); [Перший козак:] Мій хомут зовсім розвалився. Треба нову кичку (Кроп., V, 1959, 358).
2. діал. Старовинний головний убір заміжньої жінки. З-під кички пробивалося два пасма волосся і тінями облягало високе чоло (Стельмах, На.. землі, 1949, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 156.