КЛЕП, у, ч. Поклепана частина коси. Це м’яка [коса], завернеться жало. Клеп зіб’єш за один покіс (Горд., II, 1959, 193); Дід зішкрябав нігтем з леза землю, спробував пальцем жало. — Еге, та й заплішував ти її. Позагорталася — клеп широкий дав (Мушк., Чорний хліб, 1960, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 180.