КЛЕРИКА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до клерикалізму й клерикалів. Барвінський чує, що під ним грунт усувається, і збирає собі яку-небудь партію, хоч би клерикальну (Коцюб., III, 1956, 151); У боротьбі проти поширення клерикальної літератури Леся Українка створює ряд популярних брошур (Наука.., 3, 1958, 42); // Власт. клерикалам. Стась.. мусив провадити дуже пісну церковну розмову, підбираючись під клерикальний тон своїх тіточок та пісний тон ксьондза (Н.-Лев., II, 1956, 74); Клерикальний дух.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 181.