КЛИНОПОДІ́БНИЙ, а, е. Формою, виглядом схожий на клин (у 1-3 знач.). Під час польових робіт жителі села Цаккар, Марту пінського району [Вірменія], знайшли камінь з клиноподібними знаками (Веч. Київ, 23.VIII 1957, 4); Видовжене підборіддя, — як у всіх Турбаїв,— здавалося гострим, клиноподібним, бо Ларивон аж занадто худий (Руд., Остання шабля, 1959, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 183.