КЛИШОНО́ГИЙ, а, е.
1. Те саме, що кли́шавий. Він тільки й жив з того, що на клишоногій кобилі возив євреїв на вокзал (Коцюб., II, 1955, 44); Заплющив очі [Омелько], і ввижається йому: Козолуп Дмитро, клишоногий, високий, у піджаці репсовому (Тесл., З книги життя, 1949, 98); Він завжди поспішає на своїх трохи клишоногих ногах (Коп., Земля.., 1957, 48).
2. у знач. ім. клишоно́гий, гого, ч., жарт. Про ведмедя. Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 183.