КЛУС, у, ч.
1. Швидкий алюр, середній між галопом і кроком; рись (див. рись2). Сивко, легким клусом побіг стежкою (Галан, Гори.., 1956, 75).
2. у знач. присл. клу́са, клу́сом. Середнім бігом між галопом і кроком; риссю. Коні біжать клуса (клусом) (Сл. Гр.); // розм. Бігом. Підхопили мене якісь панки та челядники.., накинули мені зашморг на шию, як скаженому собаиі, і — клусом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 192.