КЛІ́ЗМА, и, ж.
1. Введення рідини в порожнину прямої кишки з лікувальною або діагностичною метою. При тетанії роблять клізму з 2% розчину хлоралгідрату (Хвор. дит. віку, 1955, 133); [Лісова:] Він [лікар] прийшов, дав якихось крапель, поставив дівчинці клізму, ще щось, і тепер як рукою зняло! (Коч., II, 1956, 501).
2. Прилад для введення рідини в порожнину прямої кишки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 184.