КЛІНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до клі́ніка; Клінічна лабораторія; // Власт. клініці. Клінічні умови; // Який проходить, відбувається, здійснюється в клініці. Стражеско такої думки, що серце у мене значно поправилось, що на мене тепер погано впливає одноманітність клінічного життя, брак повітря і вражінь (Коцюб., III, 1956, 455); Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки й жовчного міхура (Зерн. боб. культ., 1956, 121).
∆ Кліні́чна смерть — цілковите припинення життєвих функцій організму, що справляє враження смерті. Коли боротьба за життя здавалася вже виграною, пальці хірурга раптом перестали відчувати поштовхи серця. Воно зупинилося. Настала так звана клінічна смерть (Рад. Укр., З .VI 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 184.