КЛІ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до клі́пати. Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима (Н.-Лев., II, 1956, 299); Старий лісівник якось зразу зів’яв, стомлено кліпнув віями (Жур., Звич. турботи, 1960, 22); Рудий Панас кліпнув оком на сивого Марка (Коцюб., II, 1955, 389); Кліпнула сигнальна лампочка, закрутилась верхня лебідка, намотуючи сталевий трос (Ю. Янов., II, 1954, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 185.