КЛІ́ТКА, и, ж.
1. Закрите приміщення для птахів, тварин і т. ін. із стінками з металевих або дерев’яних прутів. В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі (Номис, 1864, № 1337); Я посипав в клітку сім’я, Воду наливав; Але змерз маленький чижик І співать не став (Щог., Поезії, 1958, 371); Під сараєм, біля клітки з кролями, Серьожа з двома малими — зеленню годують кролів (Головко, Літа.., 1956, 48); * У порівн. Тисячі думок у моїй голові билися, як у клітці (Ірчан, II, 1958, 180); // Про маленьку, тісну кімнату або хату. В тісній «клітці» під сходами карного суду було напівтемно, вогко, холодно (Фр., IV, 1950, 476).
∆ Грудна́ клі́тка — верхня частина кістяка людини й тварини, що складається з груднини, грудних хребців і ребер, а також утворена ними порожнина, у якій містяться легені, серце та стравохід; огруддя. Хірургія проникла вже до грудної клітки (Шовк., Людина.., 1962, 129); Схо́дова клі́тка — місце в будинку для сходів. Виготовлені на заводі.. блоки.. включають житлові кімнати або кухні, санітарні вузли, сходові клітки тощо (Наука.., 6, 1959, 19).
2. Те саме, що кліть 1. Шахтова клітка; Підіймальна клітка.
3. Чотирикутник на поверхні чого-небудь, утворений перехресними лініями; кратка (у 1 знач.). На аркуші з школярського зошита в клітку стояли стовпчики арифметичних прикладів (Збан., Ліс. красуня, 1955, 10).
4. заст. Народна міра землі приблизно від 4 до 10 гектарів (залежно від місцевості). У них в колгоспі працювало дві лобогрійки.. і викошували клітку в день, тобто десять гектарів (Ю. Янов., Мир, 1956, 99); Ніяк не може заснути й Терентій Плачинда, який сьогодні в шляхтича-однодворця прикупив до своїх грунтів клітку лепського сінокосу (Стельмах, Хліб.., 1959, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 185.