КНИШ, а, ч. Вид білого хліба з загорнутими всередину краями та змазаного салом або олією. Поки бабу ся спече книші, а у дідуся не буде душі (Номис, 1864, № 5677); Де ти бродиш, моя доле? Не докличусь я тебе, Чи в будинках із панами Їси ласощі й книші? (Пісні та романси.., II, 1956, 14); Його прозивали Книшем, бо вижебрав не один книш (Март., Тв., 1954, 374); Жила вона з городів, а напередодні свят пекла книші й бублики та продавала біля церкви (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 198.