КНУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до кнур. [Герасим:] Ти удаси, ніби приїхав на завод купувать свинку і кнурця… (К.-Карий, І, 1960, 383); Всіх ремонтних кнурців і свинок з 4-місячного віку виділяють в окремі групи (Свинар., 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 198.