Слово "княгиня" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КНЯГИ́НЯ, і, ж.

1. іст. Дружина князя (у 1, 2 знач.). І воду рідних рік черкав Ваш спів, мій друже славний. Неначе чарівний рукав Княгині Ярославни (Рильський, Зим. записи, 1964, 23); В тому господньому селі. На нашій славній Україні,— Не знаю, де вони взялись,Приблуда князь. Була й княгиня (Шевч., II, 1953, 9).

2. іст. Жін. до князь 1, 2. Княгиня ж Ольга завела скрізь.. уроки й устави (Скл., Святослав, 1959, 13).

3. етн. Жін. до князь 3. — Ні, молода княгине, не піду до тебе на весілля: не подобна річ мені, старому, по весіллях гуляти (Вовчок, І, 1955, 26); Серед натовпу дівчат стояла у церкві княгиня (Мас., Під небом.., 1961, 140); * У порівн. Подруги-дівчата несли труну. В їй лежала Олеся, убрана, як молода княгиня (Гр., Без хліба, 1958, 176).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 198.