КОЗЕ́ЛЬКИ, льок, мн. (одн. козе́льок, лька, ч.), рідко. Те саме, що козе́льці. Павлик.. бігав по степу, гуляв там в гилки, в цурки, дер горобці в повітках, їв козельки, щавель (Н.-Лев., І, 1956, 445); З гущини трави гордо підносив свою велику голову козельок (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 211.