КО́ЛИК, а, ч., діал. Кілок. Теля.. скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик (Март., Тв., 1954, 173); Далі завернув [газда] .. і виломив колик (Фр., II, 1950, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 221.