КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча. Вона все чула.. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Барв., Опов.., 1902, 154); Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (Фр., V, 1951, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 234.