Слово "колотнеча" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОЛОТНЕ́ЧА, і, ж.

1. Безладний рух, гомін людей; сум’яття. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (Руд., Остання шабля, 1959, 373); Десь на протилежнім кінці села знялась раптом страшенна колотнеча, запахкали постріли, дико завалувала собачня (Гончар, II, 1959, 99); Бував він на своєму віку не раз на ярмарках, бачив колотнечу, а подібного нічого не зустрічав (Збан., Сеспель, 1961, 164); // Стихійний вияв незадоволення своїм становищем; заворушення. Піднялася знову буча та колотнеча… Не в одних Пісках (Мирний, І, 1949, 324); Не спинити., тої колотнечі, як не спинити хуртовини, не спинити зливи, що затоплює землю, клекоче бурчаками, руйнує греблі й все, що на дорозі… (Коцюб., І, 1955, 118);

* Образно. Літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів без жодного насильства, сварки й колотнечі (Л. Укр., V, 1956, 126).

2. Побутові незгоди, сварки. Колотнеча в Кайдашевій хаті не переставала (Н.-Лев., II, 1956, 305); — Зараз же мені, Прохоре, помирися з Вірою, і щоб у моїй хаті більше колотнечі не було, а були мир та спокій (Шиян, Баланда, 1957, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.