Слово "колошкати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм.

1. Те саме, що поло́хати. — Я гнав овець до старости, а вони два перебігли та й давай мені колошкати овець: кишкають на вівці, одбивають од мене (Сл. Гр.); [Петро:] Торішню ніч знов щось колошкало телят (Кроп., V, 1959, 288).

2. Раптово порушувати спокій, переривати сон і т. ін.; турбувати. — За що знущаєтесь ви надо мною так!.. — За те,сказав один Рябкові з наймитів,Щоб не колошкав ти вночі своїх панів (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51); — Може, до хати зайдемо? — Е, ні, не буду колошкати твоїх — нехай сплять до світу божого (Стельмах, 11,1962, 31); * Образно. Хай знають [партизани], що тут засідка, набагато небезпечніша від тих, може, поодиноких фашистських стрільців, які колошкають тишу й темряву, гатячи з своїх автоматів (Загреб.. Європа 45, 1959, 409).

3. рідко. Те саме, що кошла́тити. Флегонт стояв за хвірткою на вулиці — у самій тужурці, простоволосий, вітер колошкав йому чуба, сніжком присипало плечі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 596).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 235.