Слово "кольоровий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОЛЬОРО́ВИЙ, а, е.

1. Який має яскравий або світлий (не білий) колір. Я таки справді мушу собі сукню пошити хоч яку-небудь та білу, бо я не хочу бути в чорному на твоєму весіллі, а в кольоровому я просто якось не в стані бачити себе тепер (Л. Укр., V, 1956, 346); Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (Жур., Звич. турботи, 1960, 54); Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром (Мик., І, 1957, 406).

2. Забарвлений у різні кольори; різноколірний. Біля одноїбілої [юрти], з відкритим верхом — стояв Джамбул, у кольоровому халаті (Десняк, Опов., 1951, 41); Сліди розпису на стінках деяких моделей свідчать про те, що стіни жител зафарбовували або розписували кольоровим візерунком, добре відомим з посудин трипільців (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 61); // Який відтворює природне забарвлення зображуваного (про кіно, телебачення). Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (Довж., III, 1960, 131); Промисловість вже почала освоювати нову апаратуру кольорового телебачення для серійного виробництва (Наука.., 11, 1958, 29).

3. Який належить не до білої раси (про людей). Кольорове населення.

4. Який стосується виробництва всіх металів, крім заліза або його сполук. В кольоровій металургії передбачається величезне зростання виробництва алюмінію та рафінованої міді (Наука.., 3, 1959, 2).

◊ Кольоро́ві мета́ли див. мета́л.

5. Прикм. до ко́лір 1; колірний. Розвивається так званий поліхромний стиль, у якому кольоровий ефект досягався шляхом поєднання на золотому або срібному фоні різних вставок з яскравого різнокольорового каміння і скла (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 238.