Слово "колісниця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КОЛІСНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Особливо обладнаний двоколісний візок, яким користувалися стародавні греки і римляни під час боїв, ігор і т. ін. Олімпійські ігри відбувалися раз за чотири роки.. Найважливішим видом змагань вважався біг колісниць (Іст. стар. світу, 1957, 121); Камені вічного міста [Риму], здавалося, ще й досі зберігають у собі невигубний запах благородного лавра, що вінчав колись найбільших римських зарізяк, і червоних іскор, викрешуваних обіддям бойових колісниць (Загреб., Європа. Захід, 1961, 30); * Образно. Землевпорядження, це — колісниця, в якій сидить сильний і давить переможених (Ленін, 19, 1950, 331).

2. міф. Такий візок як засіб пересування богів. Під час грози слов’янам здавалося, що Перун носиться на колісниці по небу і побиває вогняними стрілами злих духів (Іст. СРСР, І, 1956, 35); — Ото, як побачить [бог], що сатана вмішується в його святе діло.., то й шле святого Ілію на вогняній колісниці вбити сатану… (Мирний, І, 1949, 144); — Хома тепер при конях! Гасає по Мадярщині, як Ілія на колісниці (Гончар, III, 1959, 214); * Образно. Ніч насувалася.. Мир і спокій стелилися селом, спускаючися з гір в невидимих колісницях (Хотк., II, 1966, 108).

3. заст. Багато прикрашений колісний екіпаж для урочистих виїздів. Був один цар, дуже сильний і великий. Раз якось він їхав на позолоченій колісниці, а довкола нього узброєні бояри, як подоба царям (Фр., IV, 1950, 137).

4. чого, чия, перен. Яка-небудь важка справа. Даремно розраховують кровожерні заправили Уолл-стріту, що їм вдасться запрягти у колісницю імперіалістичної війни робітників і селян Італії (Літ. газ., 10.VIII 1950, 1); — Зараз не той час, щоб нами [бандитами] розкидатись. Куди ж вождеві [Врангелеві] без нас? Адже ми найнадійніші коні в його колісниці! (Гончар, II, 1959, 290).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 225.