КОЛІЩА́ТКО, а, с. Зменш. до коліща́. Проте хтось мусив подумати про грубку і казав її поставити в себе в хаті (тут грубки на двох ніжках і на двох коліщатках) (Л. Укр., V, 1956, 387); Село вже перейшло до повного темпу життя. З дороги чулося торохкотіння возів, .. пищало коліщатко на колодязі (Хотк., І, 1966, 104); Повільно спливали хвилини, цокаючи коліщатками в старому годиннику (Жур., Вечір.., 1958, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 226.