КОМБІНЕЗО́Н, а, ч. Робочий одяг, що становить сполучення куртки зі штанами. Прийшла Таня в комбінезоні, закурена — просто з борозни, від трактора (Головко, І, 1957, 417); Я був одягнений в теплий комбінезон льотчика (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 242.