КОМО́Д, а, ч. Невисока шафа з висувними шухлядами, де зберігають білизну тощо. Пальто лежить у комоді (Коцюб., III, 1956, 442); Маруся дістала з комода рушник, повісила на цвях біля умивальника (Головко, II, 1957, 442).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 248.