КО́МПАС, а, ч. Прилад для визначення сторін світу, у якому намагнічена стрілка завжди показує на північ. Магнітна стрілка є головною частиною компаса — приладу, що дає змогу визначити сторони світу (Фізика, II, 1957, 132); Офіцери на ходу будуть поглядати на компаси, що світитимуться в темряві на їхніх руках (Гончар, III, 1959, 297); * Образно. Велике вчення — марксизм-ленінізм — було, є і буде надійним компасом, несхибним дороговказом до людського щастя, до комунізму (Літ. газ., 4.VІІ 1961, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 249.